Робота з батьками

"ЗБЕРЕЖИ ЖИТТЯ!"

Проїжджа частина й тротуар є найнебезпечнішими для дитини ділянками. Якщо вдома, надворі, у саду ми ще можемо передбачити небезпеку й усунути її, то на проїжджій частині наші можливості обмежені. Головна роль у безпеці малюка на дорозі приділяється вмінню переходити вулицю.

Вирушаючи з малюком на прогулянку, міцно тримайте його за ручку. Заздалегідь учіть дитину правил дорожнього руху — переходити дорогу в безпечному місці — і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше — не випускайте її на дорогу.

Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже дво-трирічній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.

Варто врахувати, що до 5 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки.

• Дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.
• Необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини.
• Дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру.
• Не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою.
• Дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.

До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку.

Багато чинників заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:

• Маленький зріст обмежує огляд, дитину важче помітити;
• Діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;
• До 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;
• Діти імпульсивні, украй непослідовні, їхня поведінка непередбачувана;
• До 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини — навіть багато дорослих помиляються;
• Малюк до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад, перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього — переходити точно рисочками;
• Дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій помітив її.

Крім того, багато батьків недооцінюють небезпеку, якій піддається дитина. Проводилося опитування серед 2500 батьків. 94 % опитаних не вірили в можливість дітей 5—8 років самостійно й безпечно переходити вулицю. Однак серед їхніх дітей 10 % семирічних і 15 % восьмирічних самостійно ходять до школи, перетинаючи небезпечні ділянки дороги. Тобто кожний четвертий батько недооцінює небезпеку проїжджої частини й переоцінює можливості своєї дитини.

Дитина 5—9 років має знати й дотримуватися таких правил:

• Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
• Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;
• Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
• Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
• Обходити припарковані машини;
• Якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;
• Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
• Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
• Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
• Не бігти через дорогу. Пограйте з дитиною в «дорожні знаки». Нехай вона знає, про що «говорять» дорожні знаки, розмітка, світлофор. Усе це допоможе їй краще розуміти зміст дій на дорогах, порядок і правила руху.

ПОКАЖИ МЕНІ ДОРОГУ
Мета: навчання дитини самостійно ходити вулицею, перевірка засвоєння навичок безпечного руху.
Хід гри
Батько пропонує дитині йти вперед коротким безпечним маршрутом завдовжки 20—ЗО м. Дорогою звертайте її увагу на особливості дороги й на те, як треба поводитися. Попросіть дитину закінчити за вас опис дороги — нехай вона сама розповість про особливості шляху.
Якщо дитина освоїлася й легко йде попереду вас, добре описує дорогу, пограйте з нею в наступну гру.

ВІДНЕСИ ПАКЕТ
Мета: закріплення навичок самостійного руху вулицею, навчання спостережливості, засвоєння правил дорожнього руху.
Матеріал: конверт, аркуш паперу.
Хід гри
Якщо дитина впевнено себе почуває на вулиці, ведучі розходяться в різні боки маршруту так, щоб можна було контролювати весь її шлях (до повороту — один ведучий, після повороту — інший). Дитині дається завдання: віднести конверт і розповісти, що цікавого й повчального вона помітила.
Після того як дитина приносить пакет, «пишуть відповідь» і просять її повернутися назад. Ведучий іде за нею на певній відстані. Потім ведучі зустрічаються.
Під час гри не можна ганити дитину й критикувати за помилки — треба лише коректно вказувати на них і не шкодувати похвал за кожну правильну дію.

Варто якнайчастіше вказувати дитині на правильну й неправильну поведінку на вулиці, а також самим дотримуватися правил дорожнього руху!

ПРОЧИТАЙТЕ! 

Ми з вами кожен день користуємось громадським транспортом: автобусом, маршрутним таксі, тролейбусом чи трамваєм. І мало хто замислювався над тим, що скупчення людей у замкнутому просторі, який пересувається з великою швидкістю, означає ситуацію підвищеного ризику. Досвід користування громадським транспортом допоміг створити звід правил, які допомагають людині співіснувати з машинами.

У повсякденному житті слід дотримуватися таких правил:

• На зупинках не повертайтеся спиною до транспорту, що рухається; а коли машина наближається до зупинки, не намагайтеся стати в першому ряду нетерплячого натовпу - вас можуть виштовхнути під колеса.
• У пізній час уникайте малолюдних зупинок. Очікуючи транспорт, стійте на добре освітленому місці поряд із людьми.
•  Автобус і тролейбус обходьте позаду, трамвай - попереду, будь-який транспорт може закрити собою інший, який рухається позаду ще з більшою швидкістю.
• Не спіть, коли транспорт рухається: небезпечно не стільки проґавити потрібну зупинку, скільки травмуватися при різкому гальмуванні або маневруванні.
• Не притуляйтеся до дверей, уникайте їздити на сходинах і в проході. Якщо є можливість, користуйтеся проїзними квитками, це позбавить вас додаткового пересування салоном і не відволікатиме вашу увагу.
• Не забувайте про кримінальну безпеку!
• Не задивляйтеся у вікно, якщо на підлозі стоїть ваша сумка, тримайте її при собі; притуліть речі до стінки, якщо ви стоїте. Пам'ятайте, що в громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця - у проході та біля дверей.
• Намагайтеся не сідати в порожні автобуси, тролейбуси, трамваї. А якщо ви єдиний пасажир і їдете пізно, то сідайте ближче до водія, не біля вікна, а біля проходу, тоді до вас незручно буде підсісти. Якщо у вагоні з'явився агресивний або розвۥязний пасажир, відверніться від нього і не зустрічайтеся з ним поглядом.
• Посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїжджій частині, а у спеціально відведених місцях або біля бордюру i лише після повної зупинки транспорту, головне - не з боку руху транспорту
• Під час руху автомобіля не можна вiдволiкати водія, чіпати ручки дверей, гратися гострими предметами, висовувати руки i голову у вікна автомобіля, обов’язково потрібно користуватися ременями безпеки.
• У громадському транспорті не виключені випадки пожеж. Якщо в салоні виникла пожежа, негайно повідомте про це водія та пасажирів; попросіть зупинитися і відчинити двері або натисніть кнопку аварійного відкриття дверей. Постарайтеся застосувати для гасіння вогнища вогнегасник у салоні або інші підручні засоби.
• При блокуванні дверей для евакуації застосовуйте аварійні люки вгорі та виходи через бокове скло. При евакуації будьте обережні, бо металеві частини трамваїв і тролейбусів можуть виявитися під напругою через порушення захисної ізоляції.
• При горінні резини та пластику виділяються отруйні гази, тому салон залишайте швидко, закривши ніс та рот мокрою хустиною або рукавом.

НА  АВТОШЛЯХАХ

Правила безпеки при переході вулиці. Існує правосторонній, лiвостороннiй, односторонній i двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїжджу частину по переходах -  підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги, - праворуч.

Типи перехресть. Правила переходу дороги на перехрестях. Перехрестям називається місце перетину вулиць. Воно с регульованим i нерегульованим. На регульованому перехресті рух транспорту упорядковується за допомогою регулювальника або світлофора. Переходити дорогу необхідно тільки на зелене світло світлофора. Якщо перехрестя регулюється регулювальником, то слід підкорятися його сигналам. Пішоходи не повинні затримуватися чи зупинятися на дорозі, переходити перехрестя по дiагоналi. За вiдсутностi i світлофора, i регулювальника, перехрестя с нерегульованим. Переходити його слід біля знаку «Пiшохiдний перехід» або по дорожній розмiтцi «зебра».

Дорожнi знаки. Iснує кiлька груп дорожнiх знакiв: попереджуючi, прiоритетнi, забороняючi, наказовi, iнформацiйно-вказiвнi та знаки сервiсу. За допомогою дорожнiх знакiв учасники дорожнього руху розумiють одне одного.

Дорожня розмітка. Для зменшення дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку, яка уточнює або підкреслює вимоги дорожніх знаків. Дорожня розмітка може бути горизонтальною (наноситься на проїжджій частині або по верху бордюру у вигляді стріл, лiнiй, написів) або вертикальною (наноситься на дорожніх спорудах, елементах обладнання доріг у вигляді смуг білого i чорного кольору). Вона допомагає водію вибрати правильне положення транспорту на проїжджій частині дороги.

Рух за сигналами регулювальника. Регулювання транспортного руху i пiшоходiв у необхідних випадках здійснюється регулювальниками. Всі учасники дорожнього руху зобов’язань керуватися сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам i розмiтцi на дорозі.

Безпека руху велосипедиста. Велосипед є транспортним засобом пересування, i на нього також поширюються правила дорожнього руху.  

Правила користування велосипедом:

       кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях;

       їздити на велосипеді по дорогах дозволяється з 14 років;

       велосипед має бути обладнаний свiтловiдбивачами - спереду білого кольору, з боків - оранжевого, заду – червоного.

Велосипедистові забороняється. 

• рухатися по проїжджій частині, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися по тротуарах i пiшохiдних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);
• під час руху триматися за інший транспортний засіб;
• буксирувати велосипед;
•  їздити, не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей;
• керувати велосипедом з несправним гальмом i звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Основні види дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП. Найбільш розповсюджені види ДТП - це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту. Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:

•  за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;
• негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов’язково у разі вiдсутностi жертв, а в учасників - претензій одне до одного);
• намагатися нічого не змінювати на мiсцi пригоди;
• свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам’ятати та записати номер, марку, колір i прикмети машини та водія, викликати швидку допомогу, сповістити дорослих та працiвникiв ДАІ.

Самозахист від ДТП. Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пiшохiдної дисципліни, а саме:

• не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобiлiв;
• не вибігати на проїжджу частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
• ходити лише тротуарами, а якщо вони вiдсутнi — по узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до транспорту; що рухається, тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пiшохiд - водія;
• зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, - праворуч;
• на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли близько, при цьому пам’ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим на 15 метрів.
• Пам’ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі територій для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

НА  ЗАЛІЗНИЦІ

Правила безпеки для пішоходів

      Пішоходам дозволяється  переходити залізничні  колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях,  де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені знаки «Перехід через колії».

      Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні потяга (або локомотива, вагона,  дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у   відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

      Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг (або локомотив, вагон, дрезина тощо).

Пішоходам забороняється:

      Ходити по залізничних коліях.

      Переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом (або   локомотивом, вагоном, дрезиною   тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400м.

      Переходити колію одразу після проходу потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад.

      Переходити залізничні переїзди при закритому положенні шлагбаума  та   при червоному  світлі світлофора залізничної сигналізації.

      На станціях і перегонах  пролізати під вагонами і перелізати через автозчепи для переходу через колію.

      Проходити вздовж залізничної колії ближче п’яти метрів від крайньої рейки.

      Пролізати під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.

      Класти на рейки залізничної колії будь-які предмети.

      Підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення  про подачу або прибуття потяга до його повної зупинки.

15 листопада 2015 року педагоги закладу з вихованцями старшої групи "Дивоцвіт" та батьками відвідали Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Там ми  побачили та відчули красу природи, познайомились з різними рослинами, тваринами; птахами, які зачарували нас своїм співом. Ця екскурсія зігріла нам душу та пробудила найкращі почуття - милосердя, любов, бажання піклуватись та захищати такий цікавий та багатобарвний світ природи. 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

   Пояснюйте малюкам, що світ природи тільки тоді відкриє їм усю свою красу та неповторність, коли вони самі будуть ставитися до всього живого бережно й трепетно.

    Показуйте дітям маленькі таємниці природи: звертайте їхню увагу на те, як з’являється паросток, як розкриваються пелюстки квітки, як метелик п’є солодкий нектар; наголошуйте на тому, що всі ці дива може побачити тільки той, хто є спостережливим і допитливим.

    Заохочуйте дитину спілкуватися з живим довкіллям із добрими намірами, заходити в гай чи парк з привітною усмішкою, вітатися з деревами та пташками, учитися в природи бути милосердними.

    Вчіть малюків щиро захоплюватися красою польоту метелика, пахощами квітки, працелюбністю бджоли, картиною заходу сонечка, радіти своїм маленьким відкриттям таємниць природи.

    Ідучи лісовою чи парковою стежкою, заохочуйте допитливість дітей, пробуджуйте їх зацікавленість до життя деревних та трав’янистих рослин, які зустрічаються вам на шляху; намагайтеся дати відповіді на всі запитання дитини.

    Формуйте уявлення малюка про те, що поведінка людини-руйнівника в природі (яка знищує комах, ламає дерева, зриває квіти) не тільки завдає болю живим істотам, а й саму цю людину робить злою, черствою. Тим часом добросердечне ставлення до природи, навпаки, допомагає нам знайти серед рослин, пташок, звірят безліч друзів.

    Учіть малюків відчувати природу через звукове сприйняття: прислухатися до співу пташок, шелесту листя, шуму дощу, дзюрчання струмочків. Поясніть дитині, що все це – голос природи, яка прагне по-своєму щось розповісти людям.

    Заохочуйте прагнення малят розповідати про свої спостереження та дослідження в природному середовищі, намір ділитися з іншими.

Тож бажаємо вам цікавої подорожі до країни Природи,  де люблячі дорослі і талановиті діти у спільній діяльності будуть вчитися один у одного любити та берегти природу!

Загальні батьківські збори (10.2015р.)

Радимо прочитати!

Телевізор (Бруно Ферреро)

Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив. В цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче. "Що трапилося?" - запитав він. "Читай" - відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика. "Господи, сьогодні прошу Тебе про дещо особливе: перетвори мене в телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім'ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть втомлений. Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали все осторонь і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу багато... Я тільки хочу жити як живе будь-який телевізор. " "Кошмар! Бідний хлопчик!" - вигукнув чоловік вчительки. - "Що ж це за батьки такі?!" І тоді, вона зі сльозами на очах відповіла: "Це твір нашого сина ..." 

Телевізор відбирає у дітей їх дитинство. Замість активних ігор, переживань справжніх емоцій, відчуттів і спілкування з однолітками та батьками (якщо вони не у телевізора або комп'ютера), пізнання самого себе через навколишній живий світ діти годинами, а іноді днями просиджують біля телевізора і комп'ютера, позбавляючи себе тієї можливості розвитку, пізнання світу, що людина має тільки в дитинстві.

Батьківські збори у групі раннього віку "Квітонька"(вересень,2014)

        У старшій логопедичній групі "Вишиванка" відбулося спільне заняття для дітей та батьків з художньо-естетичного розвитку на тему: "Наше місто не просте- паперове, чарівне". Головна мета цього заходу - залучити батьків до навчально-виховного процесу, ознайомити їх з діяльністю вихователя та дітей на занятті, спонукати до оволодіння технікою оригамі з метою подальших занять з дітьми вдома, розвивати творчі здібності батьків та дітей.

Дякуємо за співпрацю!